Порівняльна характеристика селищ міського типу (смт) та сільських населених пунктів
У сучасній адміністративно-територіальній структурі України існує два основних типи населених пунктів — міські та сільські. До міських належать міста, селища міського типу (смт), а до сільських — села, селища та хутори.
Між смт та сільськими населеними пунктами є ряд принципових відмінностей, які закріплені на законодавчому рівні.
Адміністративно-територіальний статус
Селище міського типу є окремою адміністративно-територіальною одиницею, яка входить до складу району або міста обласного значення. Йому присвоюється статус смт рішенням обласної ради за поданням районної ради.
Сільські населені пункти входять до складу сільських рад, які, у свою чергу, можуть утворювати сільські територіальні громади. Адміністративно-територіальний статус сільських населених пунктів визначається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
Кількість населення
Однією з основних відмінностей між смт та сільськими населеними пунктами є кількість населення. У селищі міського типу проживає від 2 до 50 тисяч осіб, тоді як у сільських населених пунктах — менше 2 тисяч осіб.
Щільність населення
Як правило, щільність населення в смт вища, ніж у сільських населених пунктах. Це пов’язано з тим, що в смт є більш розвинена інфраструктура та вищий рівень урбанізації.
Інфраструктура
Інфраструктура селищ міського типу, як правило, більш розвинена, ніж у сільських населених пунктів. У смт є школи, лікарні, магазини, культурні та спортивні заклади. У сільських населених пунктах інфраструктура може бути обмеженою, особливо якщо йдеться про невеликі села.
Економічна діяльність
У смт, як правило, розвинена промисловість, торгівля та сфера послуг. У сільських населених пунктах основною економічною діяльністю є сільське господарство.
Соціальна сфера
Соціальна сфера в смт більш розвинена, ніж у сільських населених пунктах. У смт є заклади освіти, культури, спорту, охорони здоров’я. У сільських населених пунктах соціальна сфера може бути обмеженою.
Управління
Управління смт здійснюється селищною радою, а в сільських населених пунктах — сільським головою та виконавчим комітетом.
Перспективи розвитку
Перспективи розвитку смт та сільських населених пунктів різняться. Селища міського типу мають більш високі перспективи розвитку завдяки своїй розвиненій інфраструктурі та економічному потенціалу. Сільські населені пункти, особливо невеликі села, можуть мати обмежені перспективи розвитку.
Таким чином, між селищами міського типу та сільськими населеними пунктами є ряд принципових відмінностей, які визначають їх адміністративно-територіальний статус, кількість населення, щільність населення, інфраструктуру, економічну діяльність, соціальну сферу, управління та перспективи розвитку.
1. Питання: Чим відрізняється смт від села?
Відповідь: Основна відмінність між смт (селищем міського типу) і селом полягає в кількості населення. У смт проживає від 1000 до 9999 осіб, а в селі – менше 1000 осіб. Крім того, смт має більш розвинену інфраструктуру, зокрема, лікарні, школи, бібліотеки, магазини та інші установи соціальної сфери, яких може не бути в селах.
2. Питання: Чим відрізняється смт від міста?
Відповідь: Головна відмінність між смт і містом також полягає в кількості населення. У місті проживає понад 10 000 осіб. Крім того, міста мають ширший спектр адміністративних, культурних, економічних та освітніх установ, а також краще розвинену інфраструктуру.
3. Питання: Який статус має смт?
Відповідь: Селища міського типу мають проміжний статус між селами та містами. Вони управляються місцевими радами та підпорядковуються районним або обласним органам влади.
4. Питання: Які переваги проживання в смт?
Відповідь: До переваг проживання в смт належать: більш високий рівень комфорту, ніж у селах; наявність основних соціальних послуг; близькість до більших міст та доступ до їх інфраструктури; порівняно нижчі витрати на проживання, ніж у містах.
5. Питання: Які недоліки проживання в смт?
Відповідь: Недоліки проживання в смт включають: менший вибір робочих місць порівняно з містами; обмежені можливості для розваг та культурного дозвілля; потенційна відсутність певних зручностей, таких як водопровід, каналізація та газ.