Золота медаль газети «Свенска даґбладет», або ж, розмовно, «золото за подвиг»
Перший швед, відзначений «золотом за подвиг»
Престижна спортивна премія, заснована в 1925 році, «золото за подвиг» – найгучніша і найшановніша нагорода Швеції, яка щороку вручалася спортсмену або команді, чиї досягнення визнавалися найвизначнішими у минулому році. На сьогоднішній момент, золоту медаль отримали 100 різних лауреатів, з них 13 іноземців.
Першим спортсменом, який удостоївся честі отримати «золото за подвиг», був льодовий марафонець Карл Скуг, який у 1925 році пробіг 300 кілометрів лише за 24 години та 2 хвилини.
Неповторним лауреатом премії є Арне Тарнелл, який завоював «золото за подвиг» двічі (1945 і 1950). Волейболіст Гуннар Ністрем тричі поспіль (1947, 1948, 1949) отримував почесну нагороду і є найіменитішим шведом, удостоєним такої високої спортивної відзнаки.
Футбол – найпопулярніший вид спорту у Швеції
Лідируючу позицію у рейтингу видів спорту, представники яких ставали переможцями «золота за подвиг», займає футбол, який є найпопулярнішим видом спорту в країні. Золота футбольна ера Швеції розпочалася в 1958 році, коли національна збірна країни завоювала бронзові медалі на чемпіонаті світу, а через чотири роки здобула чемпіонський титул. Легендарний шведський футболіст, «Футболіст року» 1957, 1959 і 1962 років, Нільс Ліндгольд, двічі (1959 і 1962) отримував «золото за подвиг».
Збірна Швеції, яка посіла третє місце на чемпіонаті світу 1994 року, була удостоєна «золота за подвиг».
Провідні шведські велогонщики
Велогонка навколо озера Веттерн була змаганням, популярним серед шведів до 1960 року. За свою історію існування, кілька учасників перегонів, серед яких Ерік Петтерссон (1930), Торстен Стен (1935), Свен Йонссон (1937), Оке Стольберг (1939) та Стуре Петтерссон (1940), у різні роки отримали «золото за подвиг».
Зі зростанням популярності велоспорту, зростала й кількість нагород, присуджених шведським велогонщикам. У 1961 році першу в історії «золоту медаль» для перегонів на треку здобув Свен-Аксель Абдстром, а в 1982 році Бернт Йохансон отримав нагороду за перемогу в індивідуальній гонці з роздільним стартом. 1985 року Томас Вестгорд виграв велогонку навколо озера Веттерн, а Йон Уттерстен (1986) і Мікаель Андерссон (1991) стали переможцями дорожнього велоспорту.
У 1990-х роках «золото за подвиг» здобули молоді велосипедисти: Ларс-Ерік Торп (1991), Магнус Бекстедт (1992), Фредрік Магнуссон (1994), Міхаель Андерссон (1997) і Мартін Ліндстром (1998). Ханс Юнггрен здобув золоту медаль, ставши переможцем «Париж-Рубе» (1997).
Шведські гімнасти та борці ніколи не отримували «Брандгулд»
Всього за історію існування престижної нагороди 20 з 29 олімпійських ігор, що проходили впродовж 1925–2000 років, дали можливість спортсменам зі Швеції підійматися на першу сходинку п’єдесталу пошани. Проте жоден шведський гімнаст чи борець не здобув «золото», хоча обидва види спорту мають давню історію в країні, і шведські спортсмени показували досить високі результати.
Нагородження – щорічна подія
Засідання комітету відбуваються двічі на рік, щоб підібрати кандидатів на нагороду. П’ять чи шість найбільш гідних спортсменів чи команд-номінантів, імена яких заносять на «короткий список», представляють членам комітету, які обирають переможця.
Церемонія нагородження – щорічна подія, яка проводиться в стокгольмському Grand Hôtel. Серед запрошених гостей – члени королівської родини, міністри уряду, спортсмени, спортивні чиновники та представники преси.
Запитання, які часто задаються
Хто був першим спортсменом, який отримав «золото за подвиг»?
Який вид спорту був найбільш представлений серед лауреатів «золота за подвиг»?
Скільки разів збірна Швеції з футболу ставала лауреатом нагороди?
Які шведські велогонщики здобували «золото за подвиг»?
Які види спорту ніколи не були представлені серед лауреатів «золота за подвиг»?