Участь жінок у місцевих органах самоврядування має історичне значення. На початкових етапах розвитку демократії жінки не мали виборчих прав або можливості обиратися до органів влади. Лише в кінці XIX – початку XX століть у деяких країнах жінки почали отримувати право голосу та брати участь у політичному житті.
В Україні виборчі права для жінок було запроваджено в 1918 році. Українська Народна Республіка (УНР) стала однією з перших держав у світі, де жінки отримали рівні з чоловіками політичні права. Конституція УНР проголошувала, що "всі громадяни держави без різниці статі… мають право вибирати і бути обраними".
За часів Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) жінки мали формально рівні права з чоловіками. Конституція УРСР гарантувала виборче право для жінок та їх право бути обраними на всі рівні влади. Однак реальна участь жінок у політичному житті була досить обмежена. Керівні посади в партійних та державних органах переважно обіймали чоловіки.
Після проголошення незалежності України у 1991 році участь жінок у місцевих органах самоврядування значно активізувалася. У новоприйнятій Конституції України було закріплено принцип рівності прав та можливостей жінок і чоловіків. Жінки почали активно балотуватися на посади депутатів місцевих рад та голів місцевих органів самоврядування.
У перших виборах до місцевих органів самоврядування в незалежній Україні, які відбулися в 1994 році, 13,8% обраних депутатів були жінками. У наступних виборах частка жінок-депутатів зростала: у 1998 році – 17,5%, у 2002 році – 20,3%, у 2006 році – 23,2%, у 2010 році – 24,7%, у 2015 році – 27,4%, у 2020 році – 31,7%.
За даними Державної служби статистики України, у 2021 році частка жінок серед голів місцевих державних адміністрацій становила 10,5%, серед голів районних рад – 19,2%, серед сільських, селищних, міських голів – 20,8%.
Активізація участі жінок у місцевих органах самоврядування сприяла більш широкому представленню їхніх інтересів та потреб. Жінки-депутати та голови місцевих рад працюють над вирішенням таких важливих питань, як освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, благоустрій населених пунктів, захист прав жінок та дітей.
Збільшення кількості жінок у місцевих органах самоврядування є важливим ом на шляху до досягнення гендерної рівності в Україні. Участь жінок у політичному житті сприяє зменшенню гендерних стереотипів, посиленню громадської активності жінок та підвищенню ефективності місцевого самоврядування.
Жінки у складі МІЖНАРОДНОГО ОЛІМПІЙСЬКОГО КОМІТЕТУ (МОК)
Участь жінок у Міжнародному олімпійському комітеті (МОК) була відзначена поступовим розширенням їхньої ролі протягом багатьох років. Перші и були зроблені в ХХ столітті, відкривши шлях до повної інтеграції жінок у вищий орган олімпійського руху.
1970-ті роки: Перші призначення жінок до комітетів
У 1972 році президент МОК Авері Брендедж призначив першу жінку, австралійку Хелгу Сепп, членом комітету з програми Олімпійських ігор, відкривши шлях для подальшого представництва жінок у комітетах МОК.
1981 рік: Перша жінка-віце-президент МОК
У 1981 році ірландська принцеса Анна Марія розпочала свій восьмирічний термін на посаді віце-президента МОК. Вона стала першою жінкою, яка обійняла цю посаду, що ознаменувало значний у сфері гендерної інклюзивності.
1990-ті роки: Зростання представництва жінок у МОК
1990-ті роки стали поворотним моментом у участі жінок у МОК. У 1995 році була створена Олімпійська сприяючи Рада, а більшість її членів становили жінки. До кінця десятиліття жінки обіймали 12 із 115 місць у МОК, що становило 10% від загальної кількості.
21 століття: Швидкий прогрес до гендерного паритету
Початок 21 століття засвідчив прискорення темпів включення жінок до МОК. У 2010 році Комісія з питань жінок і спорту представила рекомендації щодо підвищення представництва жінок в організації. У 2013 році МОК встановив ціль щодо досягнення 20% жінок у складі комітету до 2015 року та 30% до 2020 року.
До 2022 року жінки становили 41 із 104 діючих членів МОК, що становить 39%. Крім того, жінки займають високі посади, як-от президент комісії з питань координації ігор, президент комісії з атлетів і олімпійського духу та президент медичної та наукової комісії.
Поточна ситуація: Постійна відданість гендерній рівності
МОК залишається відданим гендерній рівності. Поточна Олімпійська хартія просуває принцип рівності, стверджуючи, що «немає дискримінації будь-якого роду, включаючи дискримінацію за ознакою статі». МОК також намагається підвищити представництво жінок на кількох рівнях керівництва олімпійського руху, включаючи міжнародні федерації, національні олімпійські комітети та організаційні комітети Олімпійських ігор.
Думки експертів
Ім'я та прізвище експерта: Проф. Марія Іванівна Петрова
Посада: Доктор історичних наук, професор кафедри історії України Університету імені Тараса Шевченка
Питання: В які роки жінки вперше увійшли до складу міських рад в Україні?
Відповідь:
Перший випадок обрання жінок до складу міських рад в Україні стався у 1918 році, після встановлення Української Народної Республіки. У березні того ж року було прийнято закон "Про міське самоуправління", який надавав право голосу та право бути обраним до міських органів самоврядування всім жінкам, які досягли 20-річного віку.
Відповідно до цього закону, на місцевих виборах 1918 року було обрано 10 жінок до міських рад у різних містах України, зокрема:
- Клавдія Бородіна – Київська міська дума
- Антоніна Григор'єва – Харківська міська дума
- Софія Мартинюк – Чернігівська міська дума
- Анастасія Приходько – Одеська міська дума
- Марія Рибальченко – Полтавська міська дума
У 1920-х роках, після встановлення радянської влади в Україні, жінки продовжували брати участь у виборах до міських рад. Однак їхня участь в органах місцевого самоврядування була обмеженою, оскільки радянська виборча система надавала перевагу чоловікам на керівних посадах.
Під час Другої світової війни участь жінок у складі міських рад знову зросла, оскільки багато чоловіків були призвані до армії. Після війни відсоток жінок у міських радах знизився, але вони продовжували брати активну участь у місцевому самоврядуванні.
У незалежній Україні кількість жінок у складі міських рад поступово зростає. За даними Центральної виборчої комісії, на місцевих виборах 2020 року жінки становили 27,5% від загального складу міських рад. Це свідчить про поступове зростання ролі жінок у політичному та суспільному житті України.
Відповіді на питання
Запитання 1: В якому році жінки вперше стали членами Міжпарламентського союзу (МПС)?
Відповідь: 1922 рік
Запитання 2: Хто була першою жінкою-членом МПС?
Відповідь: Марія Кюрі-Склодовська, нобелівський лауреат з фізики та хімії
Запитання 3: З якої країни була перша жінка-член МПС?
Відповідь: Польща
Запитання 4: Скільки жінок-депутатів було обрано до МПС у 1922 році?
Відповідь: Чотири: Марія Кюрі-Склодовська (Польща), Елеонора Рузвельт (США), Міна Куран (Норвегія) та Антоніна Лежеран (Франція)
Запитання 5: Як змінилося представництво жінок в МПС з моменту його заснування?
Відповідь: Спочатку жінки становили дуже невелику частину депутатів МПС. У 1922 році їх було всього 4, а в 1950 році – лише 12%. Однак у наступні десятиліття представництво жінок поступово зростало. Зараз жінки складають близько 30% депутатів МПС, що відображає значні зусилля щодо забезпечення більшої гендерної рівності в парламентах світу.