Проблема благодійної моделі інвалідності полягає в тому, що вона розглядає людей з інвалідністю як об'єктів жалю та співчуття, а не як рівних членів суспільства. Ця модель сприяє стигматизації та дискримінації, оскільки вона зміцнює уявлення про те, що люди з інвалідністю відрізняються від інших і потребують особливого поводження.
Благодійна модель також обмежує можливості людей з інвалідністю, оскільки вона зосереджується на їхніх обмеженнях, а не на їхніх сильних сторонах і здібностях. Вона прищеплює патерналістське ставлення, яке позбавляє людей з інвалідністю самостійності та контролю над своїм життям. Крім того, ця модель може бути неефективною, оскільки вона часто покладається на короткострокові виправлення та подачки, а не на довгострокові рішення, що сприяють автономії та інклюзії.
Соціальна модель інвалідності пропонує альтернативний погляд на інвалідність, розглядаючи її як соціальну конструкцію, створену бар'єрами та дискримінацією, з якими стикаються люди з інвалідністю. Ця модель стверджує, що інвалідність виникає не через фізичні чи психічні відмінності самої людини, а через бар'єри в суспільстві, які обмежують їхню участь нарівні з іншими.
Соціальна модель визначає інвалідність як результат взаємодії між людиною з порушенням здоров'я та бар'єрами та дискримінацією в суспільстві. Інвалідність, таким чином, є не властивістю самої людини, а результатом соціальних та культурних факторів, які обмежують можливості та доступність.
Два основні аспекти соціальної моделі інвалідності включають:
Бар'єри: Соціальна модель стверджує, що інвалідність виникає не через фізичні чи психічні відмінності людини, а через бар'єри в суспільстві, які обмежують участь людей з інвалідністю. Ці бар'єри можуть проявлятися в різних формах, наприклад у фізичному середовищі, ставленні, досягненні інформації та комунікації.
Дискримінація: Соціальна модель також враховує роль дискримінації в створенні інвалідності. Дискримінація може виникати, коли люди з інвалідністю стикаються з негативним ставленням, виключенням або обмеженням у своїй участі в суспільстві. Вона може посилювати та увічнювати бар'єри, з якими стикаються люди з інвалідністю, що призводить до їхнього відчуження та виключення.
Соціальна модель має низку переваг перед благодійною моделлю. По-перше, вона зосереджується на усуненні бар'єрів і дискримінації, а не на наданні допомоги людям з інвалідністю. Це призводить до більш рівноправної та інклюзивної моделі суспільства. По-друге, соціальна модель підкреслює потенціал і можливості людей з інвалідністю, а не їхні обмеження. Це допомагає змінити негативні стереотипи та упередження, пов'язані з інвалідністю.
Хоча соціальна модель має свої переваги, вона не позбавлена недоліків. Його основний недолік полягає в тому, що він може бути складним для реалізації на практиці. Повністю усунути всі бар'єри та дискримінацію, з якими стикаються люди з інвалідністю, непросто. Проте, незважаючи на цей недолік, соціальна модель залишається найкращим способом розглянути інвалідність та сприяти більш інклюзивному та справедливому суспільству.
Благодійна модель інвалідності має низку недоліків, які роблять її неефективною в просуванні інклюзивного та справедливого суспільства. Соціальна модель інвалідності пропонує альтернативний погляд на інвалідність, визнаючи, що інвалідність є результатом бар'єрів і дискримінації у суспільстві. Прийняття соціальної моделі може допомогти створити більш інклюзивне та справедливе суспільство для всіх.
Благодійна модель інвалідності та її проблемні аспекти
Благодійна модель інвалідності розглядає людей з інвалідністю як об'єкти жалю та співчуття, які потребують допомоги від доброзичливих і небайдужих. Ця модель бере свій початок у традиційних уявленнях про інвалідність як про особистий дефіцит, який слід виправляти або співчувати.
Благодійна модель інвалідності має ряд проблемних аспектів:
- Інфантилізація та стигматизація: Благодійна модель сприймає людей з інвалідністю як пасивних одержувачів допомоги, які не здатні до самостійного життя. Це призводить до інфантилізації людей з інвалідністю та стигматизації, яка сприймає їх як слабких і залежних.
- Залежність і пасивність: Благодійна модель заохочує залежність від благодійників та створює патерни пасивної поведінки у людей з інвалідністю. Це може перешкоджати їхньому самовизначенню та розвитку самостійності.
- Благодіяння та почуття провини: Благодійна модель покладається на почуття провини та жалю, щоб мотивувати людей надавати допомогу та підтримку. Це може призводити до нездорових залежностей та почуттів обов'язку з боку як тих, хто надає допомогу, так і тих, хто її отримує.
- Суспільні уявлення та бар'єри: Благодійна модель підкріплює суспільні уявлення про інвалідність як про щось негативне, що потребує виправлення чи співчуття. Це увічнює бар'єри та перешкоди, з якими стикаються люди з інвалідністю у повсякденному житті.
Альтернативні моделі інвалідності
У відповідь на проблеми благодійної моделі було розроблено альтернативні моделі інвалідності, які керуються наступними принципами:
- Соціальна модель: Соціальна модель інвалідності стверджує, що інвалідність є соціальним конструктом, створеним суспільними бар'єрами, які обмежують можливості людей з інвалідністю. Вона пропонує зосередитися на зміні суспільства, а не на "виправленні" людей з інвалідністю.
- Модель самовизначення: Модель самовизначення визнає право людей з інвалідністю на самовизначення та контроль над своїм життям. Вона заохочує людей з інвалідністю брати участь у прийнятті рішень, що стосуються їхнього життя, та відстоювати свої права.
- Модель різноманітності: Модель різноманітності визнає, що люди з інвалідністю є меншиною з різноманітним досвідом та потребами. Вона пропагує інклюзивність та повагу до різноманітності людей з інвалідністю.
Ці альтернативні моделі забезпечують більш справедливий, справедливий і толерантний підхід до інвалідності, замінюючи благодійну модель, яка підтримує почуття залежності, стигматизації та суспільних бар'єрів.
Думки експертів
Проблема благодійної моделі інвалідності
Автор: Марія Іванова, доктор медичних наук, професор кафедри інклюзивної освіти
Благодійна модель інвалідності розглядає людей з інвалідністю як об'єкти жалю та співчуття, які потребують допомоги і підтримки від більш щасливих людей. Така модель інвалідності має серйозні недоліки, які створюють бар'єри для повноцінної інтеграції людей з інвалідністю у суспільство.
Основні проблеми благодійної моделі:
- Стигматизація: Благодійна модель підсилює стигму, пов'язану з інвалідністю, зображуючи людей з інвалідністю як слабких, безпорадних і залежних.
- Відсутність прав: Ця модель вважає, що люди з інвалідністю повинні бути вдячні за будь-яку допомогу, яку вони отримують, і не заслуговують тих самих прав, що й люди без інвалідності.
- Патерналізм: Благодійна модель заохочує патерналістське ставлення до людей з інвалідністю, що означає, що вони розглядаються як нездатні приймати рішення щодо власного життя.
- Обмеження можливостей: Ця модель зосереджується на допомозі людям з інвалідністю, а не на розширенні їх можливостей. Це може призвести до того, що люди з інвалідністю будуть почувати себе неповноцінними та позбавленими можливостей.
- Безсилля: Благодійна модель робить людей з інвалідністю пасивними одержувачами допомоги, а не активними учасниками суспільства.
Ці недоліки підкреслюють потребу у відмові від благодійної моделі інвалідності та прийнятті моделі соціальної справедливості. Модель соціальної справедливості розглядає інвалідність як соціальну конструкцію, яка створює бар'єри для участі людей з інвалідністю у суспільстві.
Модель соціальної справедливості вимагає, щоб ми усунули ці бар'єри шляхом створення доступного середовища, захисту прав людей з інвалідністю та розширення їх можливостей. Цей підхід до інвалідності має на меті сприяти більш інклюзивному та рівноправному суспільству для всіх.
Відповіді на питання
Запитання 1: Що таке благодійна модель інвалідності?
Відповідь: Благодійна модель інвалідності розглядає осіб з інвалідністю як об'єкт співчуття та милосердя, тим самим принижуючи їхню гідність і перпетуючи залежність від інших. Вона зосереджується на "виправленні" або "лікуванні" інвалідності, ігноруючи соціальні бар'єри, які створюють нерівність.
Запитання 2: Які основні недоліки благодійної моделі інвалідності?
Відповідь: Основні недоліки благодійної моделі інвалідності включають:
- Патерналізм: Вона посилює ієрархію, де особи з інвалідністю покладаються на доброзичливість і жалість інших.
- Стигматизація: Сприяє негативним стереотипам і упередженням, які перешкоджають повноцінному залученню інвалідів у суспільство.
- Залежність: Заохочує залежність від благодійних організацій, обмежуючи можливості для автономії та самовизначення.
- Концентрація на особистих дефіцитах: Ігнорує системні бар'єри, такі як недоступна інфраструктура, дискримінація на ринку праці та відсутність доступної освіти.
Запитання 3: Яка альтернатива благодійній моделі інвалідності?
Відповідь: Альтернативою благодійній моделі є соціальна модель інвалідності. Вона визнає, що інвалідність є наслідком соціальних бар'єрів, а не особистих дефіцитів. Вона зосереджується на усуненні цих бар'єрів і створенні інклюзивного суспільства для всіх.
Запитання 4: Чому соціальна модель інвалідності вважається більш ефективною?
Відповідь: Соціальна модель інвалідності є більш ефективною, оскільки:
- Дає змогу інвалідам: Зосереджуючись на усуненні бар'єрів, вона розширює можливості інвалідів для участі в суспільстві нарівні з іншими.
- Сприяє рівності: Вона визначає інвалідність як соціальну конструкцію, що допомагає зменшити стигматизацію та дискримінацію.
- Забезпечує права людини: Наголошуючи на праві інвалідів на гідне життя, вона ставить їхні потреби в центр політики та практики.
Запитання 5: Як ми можемо перейти від благодійної до соціальної моделі інвалідності?
Відповідь: Перехід від благодійної до соціальної моделі інвалідності вимагає:
- Зміни мислення: Визнання того, що інвалідність є результатом суспільних бар'єрів, а не особистих дефіцитів.
- Політичні зміни: Прийняття законодавства та політики, які гарантують доступність, інклюзію та безбар'єрне суспільство.
- Соціальні зміни: Створення культури поваги та рівних можливостей для інвалідів у всіх сферах життя.
- Освіта та підвищення обізнаності: Навчання суспільства про інвалідність, її спричинення та наслідки може сприяти зміні ставлення та розуміння.