На початку XX століття більшовики прийшли до влади в росії і незабаром встановили свою диктатуру. Це мало значний вплив на розвиток книговидання і літератури в Україні.
Однією з найважливіших змін була націоналізація видавництв. Після Жовтневої революції 1917 року всі приватні видавництва були закриті, а на їх місці створені державні. У 1919 році було організовано Головполітосвіт – головне управління політичної освіти, яке випускало пропагандистську літературу.
Політична цензура стала ще одним наслідком більшовицького правління. У 1922 році була створена Головліту – головного управління у справах літератури і видавництв, яка мала монопольне право на видання книг. Всі твори, перш ніж потрапити до друку, перевірялися на предмет ідеологічної правильності.
З того часу розпочались переслідування інакомислячих. Багато відомих письменників і поетів були заарештовані, розстріляні або змушені емігрувати. Серед них були Микола Гумільов, Осип Мандельштам, Ісаак Бабель, Борис Пастернак та Михайло Булгаков.
У цей період виникла політика українізації, яка була спрямована на розвиток української мови та культури. В рамках цієї політики було створено українські школи, видавництва та театри. Однак українізація була обмежена і не зачепила літературу, яка повинна була підкорятися загальнорадянській ідеології.
Радянська влада також змінила структуру книговидання. До революції видання книг здійснювалося переважно приватними підприємцями. Після встановлення комуністичної влади видавництва були об'єднані в трести. Ця централізація дозволила державі контролювати весь процес книговидання.
У 1930-ті роки більшовики посилили тиск на літературу. Була введена система соціалістичного реалізму, яка вимагала від письменників зображувати радянське життя в позитивному світлі. Письменники, які не дотримувалися цього принципу, піддавалися критиці і переслідуванням.
З початком Другої світової війни книговидання в Україні зазнало значних втрат. Багато видавництв було знищено, а тиражі книг значно скоротилися. Після війни книговидання почало відновлюватися, але все ще залишалося під жорстким ідеологічним контролем радянської влади.
Вплив більшовицької влади на розвиток книговидання та літератури в Україні був неоднозначним. З одного боку, були створені нові можливості для розвитку української культури. З іншого боку, політична цензура та переслідування інакомислячих призвели до обмеження свободи слова та придушення творчості.
Зміни в книговиданні та літературі під владою більшовиків
Прихід до влади більшовиків у 1917 році спричинив значні зрушення в сфері книговидання та літератури, які знайшли відображення у таких сферах:
Контроль над видавничою діяльністю
Більшовики посилили контроль над друкованим словом. У 1918 році було створено Головне управління у справах літератури та видавництв (ГУЛВ), яке здійснювало цензуру всіх публікацій. Заборонялася література, що містила критику режиму, релігійне чи антиреволюційне спрямування.
Націоналізація видавництв
Після жовтневого перевороту більшовики націоналізували приватні видавництва. Контроль над книжковою індустрією перейшов до держави, яка використовувала видавництва для пропаганди своїх ідей.
Поява нових видавництв
Попри націоналізацію приватних видавництв, під владою більшовиків з'явилися нові державні видавництва, серед яких Держвидав (Державне видавництво), Политиздат (Політичне видавництво) та Воєнвидав (Воєнне видавництво). Ці видавництва відповідали за випуск партійної, державної та військової літератури.
Зміни в репертуарі
Революція призвела до значних змін у репертуарі, що публікувався. Пропагандистські твори, політична література та твори революційної тематики набули пріоритетного значення. Класична література, релігійна література та література, в якій відсутня партійна ідеологія, були відсунуті на другий план.
Цензура
Більшовики здійснювали сувору цензуру літератури. Твори, які не відповідали партійній ідеології, заборонялися і навіть знищувалися. Цензура стосувалася не лише друкованих видань, але й рукописів і навіть приватного листування.
Розвиток літератури робітничо-селянської тематики
Більшовики підтримували розвиток літератури, що відображала життя і прагнення робітників та селян. Ці твори часто були агітаційними за своїм характером і намагалися виховати у читачів відданість режиму.
Суворий поділ літератури
При більшовиках література була жорстко розділена на дві категорії: радянська і нерадянська. Радянська література підтримувалася державою, тоді як нерадянська піддавалася критиці та переслідуванням.
Еміграція письменників
Прихід до влади більшовиків викликав еміграцію багатьох письменників, які не прийняли новий режим. Серед них були Олександр Солженіцин, Іван Бунін, Володимир Набоков та інші. Деякі письменники, наприклад Михайло Булгаков та Осип Мандельштам, продовжували жити і працювати в СРСР, але знаходилися під постійним наглядом властей.
Пропагандистське спрямування літератури
Радянська література, що створювалася під контролем більшовиків, виконувала пропагандистську функцію. Вона була спрямована на зміцнення комуністичної ідеології та виховання лояльності до режиму. Письменники використовували різноманітні методи, щоб донести офіційні ідеї до читачів, включаючи агітаційні прийоми та соціалістичний реалізм.
Літературні об'єднання
Під владою більшовиків були створені різні літературні об'єднання, які об'єднували письменників за ідеологічним принципом. Одним з них був Російський пролетарський письменник, що виник у 1919 році, за ним пішов РАПП (Російська асоціація пролетарських письменників) у 1925 році. Ці об'єднання ставили собі на меті сприяти розвитку радянської літератури та вихованню письменників у комуністичному дусі.
Зміни в книговиданні та літературі під владою більшовиків мали значний вплив на розвиток культури і суспільства. Політика контролю, пропаганди та цензури залишила свій слід на літературному процесі, що знайшов відображення у змінах репертуару, тематики, стилю та спрямування творів.
Думки експертів
Ім'я та прізвище експерта: Катерина Іванівна Петрова, професор, доктор філологічних наук
Експертний текст:
Після приходу більшовиків до влади у 1917 році книговидання і література в росії зазнали радикальних змін. Ці зміни були зумовлені поєднанням ідеологічної цензури, державного контролю та зусиль, спрямованих на просування нової радянської культури.
Головною зміною стало суворої цензури. Уряд створив Головне управління у справах літератури і видавництв (ГЛАВЛІТ), яке відповідало за контроль над усіма друкованими виданнями. Цензура поширювалася на всі аспекти літературної продукції, від вибору тем до мови та стилю.
Внаслідок цензури багато письменників і видавців зазнали репресій. Їхні твори заборонялися, вилучалися з бібліотек, а автори можуть бути заарештовані або заслані. Серед тих, хто постраждав від цензури, були такі видатні письменники, як Михайло Булгаков, Михайло Шолохов та Євген Замятін.
Ще однією зміною стало запровадження державного контролю над книговиданням. Більшовики закрили всі приватні видавництва і створили власні державні. Ці державні видавництва випускали переважно літературу з прославленням радянського режиму та його лідерів.
Окрім цензури та державного контролю, більшовики також докладали значних зусиль для розвитку нової радянської літератури. Вони просували так званий соціалістичний реалізм, художній стиль, який зосереджувався на зображенні звичайного життя робітників і селян.
Результатом цих змін стало різке скорочення різноманітності та якості літературної продукції. Література стала одноманітною та тенденційною, оскільки письменників змушували писати в рамках визначених ідеологічних меж.
Втім, деякі письменники все ж зуміли створити твори, які здобули міжнародне визнання. Михайло Булгаков написав сатиричний роман "Майстер і Маргарита", який став класикою російської літератури. Іншим прикладом є поезія Анни Ахматової, яка зображувала страждання народу під радянським режимом.
Незважаючи на ці успіхи, загалом розвиток книговидання та літератури під владою більшовиків був позначений цензурою, державним контролем та пропагандою. Лише за часів хрущовської відлиги у 1960-х роках відбулося певне пом'якшення цензури, що дозволило деяким письменникам висловлювати свої думки більш відверто. І все ж справжня свобода творчості в Радянському Союзі так і не була досягнута.
Відповіді на питання
Запитання 1:
Як більшовики вплинули на контроль над засобами виробництва книг?
Відповідь:
Більшовики націоналізували друкарні, видавництва та розповсюджувальні мережі, встановивши повний контроль над виробництвом книг. Це дало змогу партії контролювати зміст і поширення друкованих матеріалів, забезпечуючи ідеологічну відповідність партійній лінії.
Запитання 2:
Які зміни відбулися у тематиці та жанрах літератури?
Відповідь:
Більшовики просували літературу з яскравою соціалістичною та революційною направленістю. Письменників заохочували створювати твори про робітничий клас, сільське господарство та боротьбу проти буржуазії. Серед популярних жанрів були романи, повісті, оповідання та поезія.
Запитання 3:
Як більшовики використовували літературу як інструмент пропаганди?
Відповідь:
Більшовицька пропаганда широко використовувала літературу для поширення ідей партії та формування лояльності до радянської влади. Письменників залучали до написання статей, брошур, плакатів та інших пропагандистських матеріалів, які вихваляли комуністичні ідеали та засуджували класових ворогів.
Запитання 4:
Як вплинула цензура на розвиток літератури?
Відповідь:
Цензура була ключовим засобом контролю більшовиків над літературою. Державні цензори ретельно перевіряли всі друковані матеріали на предмет ідейної відповідності. Книги та твори, які не відповідали радянським нормам, часто заборонялися або редагувалися.
Запитання 5:
Як більшовицький режим вплинув на роль письменників у суспільстві?
Відповідь:
Під владою більшовиків роль письменника значно змінилася. Вони розглядалися як інженери людських душ, відповідальні за формування соціалістичної свідомості. Однак, ця роль також була обмежена ідеологічними рамками, і письменників часто піддавали тиску, щоб вони створювали твори, що пропагували радянську ідеологію.