Віктор Степанович Жилін: Легенда футболу
Хто такий Віктор Жилін?
Віктор Степанович Жилін – видатний український радянський футболіст і тренер. Народився 9 січня 1923 року в Таганрозі, помер 14 жовтня 2009 року в Бородянці.
Кар’єра футболіста
Віктор Жилін розпочав свою футбольну кар’єру в 1946 році в київському “Динамо”. За цей клуб він виступав протягом 10 років, і за цей час зіграв 217 матчів і забив 90 голів. У складі “Динамо” Жилін став дворазовим чемпіоном СРСР (1954, 1961) і триразовим володарем Кубка СРСР (1954, 1957, 1961).
Кар’єра тренера
Після закінчення кар’єри футболіста Віктор Жилін перейшов на тренерську роботу. У 1962 році він став головним тренером київського “Динамо”, і за три роки під його керівництвом команда стала чемпіоном СРСР (1966). У 1968 році Жилін був призначений головним тренером збірної СРСР, яку він очолював протягом чотирьох років. У 1972 році збірна СРСР під його керівництвом завоювала бронзові медалі на Олімпійських іграх у Мюнхені.
Досягнення
За свою кар’єру Віктор Жилін досяг великих успіхів як футболіст і як тренер. Він був майстром спорту (1952), заслуженим тренером України (1963), кавалером ордена “Знак Пошани”, нагороджений медаллю “За трудову відзнаку” і орденом князя Ярослава Мудрого V ступеню (2003).
Пам’ять
Віктор Жилін помер 14 жовтня 2009 року в Бородянці на 87-му році життя. Його ім’я носить стадіон в Бородянці, а в Києві встановлено пам’ятник великому футболісту і тренеру.
Висновок
Віктор Жилін – одна з найвидатніших постатей в історії українського і радянського футболу. Він був великим футболістом і успішним тренером, який досяг великих успіхів як на клубному, так і на міжнародному рівні.
Часто задаваемые вопросы
- Коли народився Віктор Жилін?
Віктор Жилін народився 9 січня 1923 року.
- Де народився Віктор Жилін?
Віктор Жилін народився в Таганрозі.
- Коли помер Віктор Жилін?
Віктор Жилін помер 14 жовтня 2009 року.
- Де помер Віктор Жилін?
Віктор Жилін помер у Бородянці.
- Які головні досягнення Віктора Жиліна?
Віктор Жилін був дворазовим чемпіоном СРСР (1954, 1961), триразовим володарем Кубка СРСР (1954, 1957, 1961), чемпіоном Європи (1960), володарем Кубка європейських чемпіонів (1975), заслуженим тренером України (1963), кавалером ордена “Знак Пошани”, нагороджений медаллю “За трудову відзнаку” і орденом князя Ярослава Мудрого V ступеню (2003).