Яка відповідь є правильною?
- дуже високий ризик переломів (FRAX)
- остеопороз (ДРА: T\u003d-2,5 чи Z\u003d-2,0)
- високий ризик переломів (FRAX) + низька МЩКТ (остеопенія)
- перелом стегнової кістки чи хребця
Покази для ініціації антиостеопоротичного лікування
Остеопороз є серйозним захворюванням скелету, яке характеризується рідкістю та порушенням мікроструктури кісток, що призводить до підвищення ризику переломів. Виявлення показників, що вказують на необхідність антиостеопоротичного лікування, важливе для збереження здоров’я кісткової тканини та запобігання подальшим ускладненням.
Один із найважливіших показників, який використовується для ініціації антиостеопоротичного лікування, є дуже високий ризик переломів, який може бути визначений за допомогою калькулятора FRAX. Цей інструмент допомагає оцінити загальний ризик перелому стегнової кістки або хребця протягом 10 років. У разі виявлення дуже високого ризику перелому, лікар може порекомендувати почати антиостеопоротичне лікування.
Ще одним важливим показником є наявність остеопорозу, який діагностується за допомогою Денситометрії. За результатами цього дослідження важливо враховувати значення T-скоординати менше -2,5 або Z-скоординати менше -2,0 для постановки діагнозу та ініціації лікування.
Також до показників для ініціації антиостеопоротичного лікування відноситься високий ризик переломів за допомогою FRAX, а також низька мінеральна щільність кісток (МЩКТ), що свідчить про наявність остеопенії. Комбінація цих двох показників може підвищити ризик перелому та негативних наслідків для пацієнта.
Інший важливий показник – наявність перелому стегнової кістки або хребця, оскільки вони можуть бути першими симптомами остеопорозу та вказівкою на необхідність антиостеопоротичного лікування.
З урахуванням усіх вищезазначених показників, найбільш правильним варіантом для ініціації антиостеопоротичного лікування є “дуже високий ризик переломів (FRAX)”. Цей показник допомагає лікарю об’єктивно визначити ризик перелому та підібрати оптимальний курс лікування для кожного конкретного пацієнта.