Яка відповідь є правильною?

  • Біопсію печінки
  • МРТ печінки
  • Транзієнтну еластографію
  • NALFD Fibrosis Score (NFS)

Підходи до вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки

У разі, коли показник шкали FIB-4 більше або дорівнює 1,3, це може вказувати на підвищений ризик розвитку фіброзу печінки. Для подальшого обстеження і оцінки стану печінки і ризику фіброзу, існує кілька методів діагностики, які можуть бути використані.

Один із рекомендованих методів обстеження в цьому випадку – транзієнтна еластографія. Цей метод дозволяє неінвазивно визначити ступінь жорсткості тканини печінки, що є важливим показником для оцінки наявності та ступеня фіброзу. Транзієнтна еластографія є швидким і безболісним методом, який дозволяє отримати достовірні результати.

Іншим можливим варіантом є NALFD Fibrosis Score (NFS) – скорочена версія ґрунтовно вивченого Fibrosis-4 (FIB-4) і може використовуватися для оцінки ризику фіброзу печінки. NFS враховує такі параметри, як вік, індекс маси тіла, рівень глюкози та інші, що дозволяє точніше визначити ступені фіброзу.

Хоча біопсія печінки може бути “золотим стандартом” для діагностики фіброзу, вона часто пов’язана з ризиком ускладнень та недоліками. МРТ печінки може також бути корисним методом обстеження, але у багатьох випадках транзієнтна еластографія та NFS є більш зручними та безпечними варіантами.

Отже, у випадку показника FIB-4 ≥1,3 рекомендується провести транзієнтну еластографію або використати NALFD Fibrosis Score (NFS) для отримання об’єктивної оцінки ризику фіброзу печінки.

Related Post

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *